Abstrakt
Artykuł został poświęcony analizie konceptu “bocian” (“łełeka”) w prozatorskich utworach dla dzieci Jewhena Hucały i Mykoły Winhranowskiego, należących do grona sześćdziesiątników. Określono główne werbalizatory konceptu, jego semantykę oraz charakterystykę aksjologiczną. Ustalono, że koncept “bocian” u obu pisarzy obejmuje przede wszystkim znaczenie etniczno-kulturowe, a także autorskie.Bibliografia
Т. Вільчинська, Концептуалізація сакрального в українській поетичній мові XVII – XVIII ст., Тернопіль 2008.
В. Кононенко, Символи української мови, Івано-Франківськ 1996.
Словник синонімів української мови, Київ 1999, т. 1.
Славянские древности. Этнолингвистический словарь, ред. Н. И. Толстой , Москва 1995, т. 1.
В. Жайворонок, Знаки української етнокультури. Словник-довідник, Київ 2006.
А. Багнюк, Символи Українства, Тернопіль 2009.
В. Войтович, Українська міфологія, Київ 2002.
Є. Гуцало, Сім’я дикої качки, Київ 2012.
Є. Гуцало, У гаї сонце зацвіло, Київ 2008.
Є. Гуцало, Лелеченя, Київ 2008.
М. Вінграновський, Вибр. твори, Тернопіль 2004, т. 3.
Дж. Купер, Энциклопедия символов, Москва 1995.
Licencja
© Copyright by Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu