Joanna, żona Chuzy Lesi Ukrainki jako nowy model komunikacji w modernistycznej literaturze ukraińskiej
PDF (English)

Słowa kluczowe

Lesya Ukrainka
reader-response theory
literary communication
open work
drama
genre

Jak cytować

Haleta , O. (2021). Joanna, żona Chuzy Lesi Ukrainki jako nowy model komunikacji w modernistycznej literaturze ukraińskiej. Przestrzenie Teorii, (36), 291–309. https://doi.org/10.14746/pt.2021.36.17

Abstrakt

This article examines the drama Joanna the Wife of Chuza (1909) by Lesya Ukrainka, who is one of the defining figures in the history of modern Ukrainian literature. This work is considered an example  of creating a new communicative model, introducing the poetics of an open work in the Ukrainian literature and establishing a new relationship between writer and audience. The incompleteness of the central image of this work, and therefore of the corresponding behavioral model and worldview, leads to the absence of a plot ending which would be the final solution to the conflict. In this way, Ukrainka establishes a new reading practice, not limited to experiencing the ‘life world’ of the author’s work. As reference to the history of thetext shows, it corresponds to the author’s conscious instruction, with which the composition of the work agrees: the events take place in a special period of time, when the previous story has already ended and the new one has not yet begun (after the crucifixion of Christ, but not after the resurrection). At the same time, the spatial organization of the work emphasizes the position of readers, turning them from interested witnesses to active searchers. The example of Joanna is all the more telling because it undermines the hegemony of the novel in twentieth-century literature and draws attention to literary forms that correspond to a particular literary situation, especially that of ‘submerged population groups’ (Frank O’Connor). The change introduced by Lesya Ukrainka at the level of a separate work is also a change within the genre as a way of communicating between an author and a reader; it is also a change in the very notion of literature as a certain type of aesthetic experience and as a culturally established way of cognitive and rhetorical response to a certain type of situation.

https://doi.org/10.14746/pt.2021.36.17
PDF (English)

Bibliografia

Bachelard G., The Poetics of Space, New York 2014.

Bertens H., Literary Theory in basics, London and New York 2014.

Eco U., The Role of the Reader: Explorations in the Semiotics of Texts, Bloomington 1979.

Fish S., Interpreting the Variorum, [in:] K.N. Newton, Twentieth-Century Literary Theory, London 1997, p. 203–209.

Głowiński M., Dzieło wobec odbiorcy: szkice z komunikacji literackiej, Kraków 1998.

Iser W., The Act of Reading: A Theory of Aesthetic Response, Baltimore 1980.

Miller H.J., Topographies, Stanford 1995.

O’Connor F., The Lonely Voice: A Study of the Short Story, Brooklin, New York 2004.

Rybicka E., Geopoetyka: przestrzeń i miejsce we współczesnych teoriach i praktykach literackich, Kraków 2014.

Soja E.W., Taking Space Personally, [in:] B. Warf, S. Arias (eds.), The Spatial Turn. Interdisciplinary Perspectives, London and New York 2009, p. 11–35.

Tompkins J., Sensational Designs: The Cultural Work of American Fiction 1790–1860, Oxford 1986.

Tuan Y.-F., Space and Place: Humanistic Perspective, [in:] „Progress in Geography” 1974, VI, p. 211–252.

Tyson L., Critical Theory Today, London and New York 2015.

Агеєва В., Поетеса зламу століть: творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації, Київ 1999.

Галета О., На полі крові: драма умовчання, “Волинь філологічна: текст і контекст” 2016, № XXII, с. 25–37.

Гозенпуд А., Поетичний театр (драматичні твори Лесі Українки), Київ 1947.

Драй-Хмара М., Леся Українка, [in:] M. Драй-Хмара, Літературно-наукова спадщина, Київ 2002, с. 35–151.

Євшан М., Леся Українка, [in:] M. Євшан, Критика. Літературознавство. Есеїстика, Київ 1998, с. 153–159.

Євшан М., Леся Українка, [in:] M. Євшан, Критика. Літературознавство. Есеїстика, Київ 1998, с. 160–163.

Забужко О., Notre Dame D’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій, Київ 2007.

Зеров М., Леся Українка, [in:] M. Зеров, Твори у двох томах, том 2, Київ 1990, с. 359–400.

Зубрицька М., Homo legens: читання як соціокультурний феномен, Львів 2004.

Козій Д., Проблема трагічної провини у драматичних творах Лесі Українки Форми трагізму у Лесі Українки, [in:] Д. Козій, Глибинний етос: Нариси з літератури і філософії, Торонто–Нью-Йорк–Париж–Сідней 1984, с. 139–163.

Косач-Кривинюк О., Леся Українка: хронологія життя і творчості, Нью-Йорк 1970.

Мірошниченко Л., Над рукописами Лесі Українки: нариси з психології творчості та текстології, Київ 2001. Поліщук Я., Міфологічний горизонт українського модернізму: літературознавчі студії, Івано-Франківськ 1998.

Соловей Е., Драматичний етюд Лесі Українки “Йоганна, жінка Хусова”, [in:] Леся Українка, Драми та інтерпретації, Київ 2011, с. 458–468.

Українка Леся, Забужко О., Бл. Шевчук С., Апокриф. Вибране, Київ 2020.

Українка Леся, Йоганна, жінка Хусова, [in:] Леся Українка, Зібрання творів у дванадцяти томах, Київ 1976, том 5, с. 158–200, 320–321.

Українка Леся, Йоганна, жінка Хусова: чистовий автограф, 3.VI.1909, Київ, Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України, 2/782.

Українка Леся, Йоганна, жінка Хусова: чорновий автограф, 3.VI.1909, Київ, Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України, 2/783.

Українка Леся, Листи 1903–1913, Київ 2018.

Українка Леся, Новейшая общественная драма, [in:] Леся Українка, Зібрання творів у дванадцяти томах, Київ 1977, том 8, с. 233–252, 311–313.

Українка Леся, Одержима: чорновий автограф, 18.I.1901, Київ, Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України, 2/799.

Українка Леся, Повне академічне зібрання творів: у 14 томах, Київ 2021.

Українка Леся, Твори: у 12 т, Київ 1927–1930.

Шерех Ю., Театр Лесі Українки чи Леся Українка в театрі?, [in:] Ю. Шерех, Пороги і запоріжжя, Харків 1998, том 1, с. 379–389.

Якубський Б., Йоганна, жінка Хусова, [in:] Леся Українка, Твори, Київ 1927, том 8, с. 45–53.